Ми офіцери України для недопущення розколу України публікуємо наступні матеріали для розуміння оперативної ситуації та збереження територіальної цілісності України!!!
Історія виникнення «Правого сектору»
Насамперед знайомимо вас з лідерами фашистської структури:
Тарасенко А.І. на прізвисько «Пилипась», Бурак П.П. на прізвисько «Отець Петро», Стемпицький А.Л. на прізвисько «Летун»
До неформального руху «Правий сектор» входять наступні організації: ВО «Тризуб» ім. С. Бандери (лідери – Тарасенко А.І., Ярош Д.А., Стемпицький А.Л.); «Білий молот» (командир Вахній О.В.); загони «Полтава» і «Морозно» (командир Шумков О.С.)
Історія виникнення
Організація «Правий сектор» виникла на тлі внутрішнього конфлікту між Соціал-Національною асамблеєю
Довідково: Профашистська організація до лав якої входять прихильники ідей фашизму та побудови на теренах України аналогу Німеччини 1933-1945 років. Більш детальну інформацію про діяльність зазначеної групи можливо вільно отримати в мережі Інтернет
і радикально налаштованим ВО «Тризуб» ім. С. Бендери (коментарі зайві). Зазначені організації, через ряд «грантоїдських» структур, отримують кошти від різноманітних західних «проукраїнських організацій» (були створені спецслужбами країн НАТО ще за часів СРСР, як елемент політичної боротьби та підтримки національних рухів в союзних республіках) такі як різноманітні спілки ветеранів та бійців ОУН-УПА, фонди невідомих українських патріотів, письменників та діячів, котрі «щиро вірили» у здобуття незалежності України, але після отримання її «забули» повернутись на Батьківщину і продовжують існувати й сьогодні.
Координаційний центр
Саме завдяки вказівкам цих іноземних благодійних організацій з початку «Євромайдану» нацисти розпочали створювати закритий координаційний центр (аналітиків, що розробляють стратегію дії бойових груп та здійснюють Інтернет моніторинг та створення провокаційних блогів на закритих сторінках націоналістів та нацистів у світовій мережі). Цей центр дав вказівку до вбивств на вул. Грушевського з метою збільшення ескалації конфлікту та «збудження» натовпу на міліціонерів. За дивним збігом обставин цей центр, разом зі специфічною апаратурою конспіративно знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Мазепи 6а, цікаво що у вказаній адресі також розташовані вище вказані «грантоїдські організації» (дана інформація наявна у мережі Інтернет). Також заслуговує на оперативну увагу той факт, що між посольством Республіки Латвія та координаційним центром постійно здійснюється переміщення осіб, а на вулиці проводиться відеоспостереження та контрспостереження (з метою виявлення візуального спостереження з боку правоохоронців).
Фінансування
С початку існування «Євромайдану» кожному керівнику групи активного супротиву було обіцяно грошову винагороду (за кожного активного бійця по 200 доларів США в день на одного члена групи та додатково 500 доларів, якщо група становить більше 10 осіб, координаторам – від 2000 доларів США, за день масових заворушень, при умові, що підконтрольна група виконує прямі атакувальні дії на правоохоронців та представників органів державної влади).
Встановлено, що грошові кошти надходили у посольство США у м. Києві (через дипломатичний канал) до центральних офісів ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина» (близько 20 млн. доларів на тиждень). В свою чергу ці кошти розподілялись на підтримку «Євромайдану» (функціонування системи життєзабезпечення, хабарі та підкуп окремих посадовців та правоохоронців, проплата ЗМІ, агітація) та на щоденні виплати активним бійцям, лідери отримували кошти безготівково на особисті рахунки. Разом з тим, встановлено, що лідерам зазначених праворадикальних структур, на їх вимогу, гарантували допомогу у екстреній евакуації з території України та наданні житла і коштів у любій країні Євросоюзу на вибір (яскравий приклад лідер політичної групи провокаторів так званого «автомайдану» – Коба, який як щур втік за кордон, чим довів, що йому не важлива Україна, а лише меркантильні інтереси).